Украiнскi Гамлет:))))

[Razorblade]

Украинцы поймут о чем речь

Дiя перша.

Берег моря. Чути розбещенi крики морських птахiв, ревiння моржа, а також iншi звуки, iздаваємиє різною морською сволотою. Входить Гамлєт, принц Датський, одягненний в зручну білу товстовку й такі самі парусинові штани. Гамлєт підперезаний вузьким шкіряним мотузком. Він босий, бородатий і пацаватий. В руках у нього дебелий дрючок.

Гамлєт.

Як осто****ило купатися мені.

Чі може іскупатись?

Купатися, чи не купатись?

Питання ***ські ці заябують мене.

То може варто, не вагаясь,

спустити враз штани

та батерфляєм по***рити,

аж поки за буями в очах не потемніє?

Ну а згодом?

Про наслідкі можливі як не подумать?

Один лиш тількі раз -

і вже піздець крадеться

з своєю усмішкою хижой.

Простуда, геморой, чіряк на сраці,

від шприцу гематоми, лікарі,

а зрештою й сира могила...

а на ній брудна Офелія вонюча

та купка маргариток. А під нею

лежить той фраєр, що любив купатись.

Ні, такіє варіанти єбав я рот і в носа!

Гамлєт харка у море і його дрючком ****ячить.

Входить Клавдій, хилий дядько принца.

Клавдій:

- Мон шер Гамлєт!

Ходімо в кабінєт.

Цукерку дам тобі я посмоктати.

Цукерка очєнь класна,

Тузік вкусний.

Клавдій огидно плямкає губами, ізображая чудний нехуйовий Тузік.

У ту ж мить з моря вилазить Привид в грязном простирадлі.

Привид:

Не вір, мій сину, цьому підорасу.

Цукерку ту тобі він в жопу встромить.

Клавдій:

А-а-а-а!!!

Тікає.

Привид:

От бач, злякався, йобаний сцікун.

Він обісцяв мене на полюванні,

коли я міцно спав.

Підступною рукою

він в ухо спрямував брудного ***.

І скосо****ило моє прекрасне тіло

смертельная гангрена.

Помсти хочу!

Побачить цю падлюку на параші,

за грою в півника з неголеним убівцей,

або в конторі сраним інженером,

або у юрті раком на підлозі

татари шоб його їбали в жопу!

Гамлєт:

Не можна мстить.

Повинні ми любить

всіх підорасів, злодіїв, убивць.

Бо кожний з них - народ і богоносці.

Привид:

То може ти і м'яса не їси?

Гамлєт:

Ні, не їм я м'яса принципово.

Я тільки випить іноді люблю,

бо ми народ широкий і гостинний

і випити ми можем до***.

Намного більше всяких інородців,

жидів та басурман.

Привид:

Хуйова мода.

Пробзділось все у Дацькому князівстві...

Колі я був царем, їбав я всіх

богоносців у купі з Львом Товстим.

Но це, як звісно, в смислє пєрєносном.

Но підорасів з дєтства не любив,

ще посилав їх на хімію єбошить

на благо Батьківщини.

О часи, о Данія нещасна!

Гамлєт:

Ви, батько, там привидом вже зовсім заєбались.

Щось ****ите, що не просцяти й за цілий тиждень.

Я вам сказав, що мститися не можна,

бо всі люди - це браття на землі,

окрім жидів, татарів, негрів, білорусів, которих я ненавиджу.

В цілому ж я - гуманіст, не то шо ви, папаша.

Вам тільки би горілки засадить

та мамку бідну на печі єбати, аж дим із хати йде.

А потім чаю посьорбати і кидати сокиру

в паралізовану бабуню, в унітаза чобітьми ***рить

і також багато іншої хуйні за вами замічав я.

Навіщо вам свого родного брата,

слабкішого за вас здоров'ям, примушувати дєлать вам міньєт?

От він і єбанувся, бідолашний, і це не дивно.

Мати ж моя, бідна, ненавиділа вас, як я жидів.

Мене ж, синка хорошого, любила і часто пестила.

А я з нею грався у курочку та півника.

Ви, батьку, ****уйте в ваше море та хутчіше,

бо я дрючком переєбу. Щє й дядька позову

і ми з ним разом таких піздюлєй вам понакладаєм,

шо Данія здригнеться.

Привид:

Сучий сину.

Хуйовий недоносок!

Так на батька!

Таку хуйню казать!

Чом не втопив я тебе в малаф'ї як ти родився?

Чом не засунув в жопу головою і не задушив?

От курвяча сімейка!

Зажди ж у мене!

Привид топиться у море.

Гамлєт:

Папаша ***скій, в доску заєбали.

Піти та випить у бару шампаньйоли,

бо в роті мов коти понасцікали

і не свідомо хочеться лизати

шершавим язиком гарачі зуби...

Гамлєт уходить, моржи ревуть, птахи кричать, море шумить.

[mergetime]1119780009[/mergetime]

2.

Дiя друга.

На сцені збоку стоїть рояль “Стейнвей”. На ньому лежать шпроти. Посеред сцени стоїть величезне кацапське крісло, позбавлене будь-якого художнього смаку. Над ним герб висить національний. На гербі зображено ведмедя. В одній руці ведмедя - молоток, у другій - балалайка. Це символізує працелюбність і незакомплексованість тварюки. У кріслі сидить Маргарита, мати Гамлєта і вишива комірець косовроточкі. Вона наспівує русопятську пісню “Камарінскую”. Непомітно, м'якою ходою ***аса, входить Клавдій, хтивий дядько принца.

Клавдій:

Сьогодні я гуляв на взмор'є

з твоїм синком красивим.

Я конхвету хорошу очєнь, вкусную,

єму давав, но он нє взял, муділа.

Маргарита:

- Какой чудак, єй богу...

Клавдій (сам до себе):

- Я виєбу його.

(до Маргарити):

- Конхвета Тузік очєнь нє хуйова.

Маргарита (лагідно):

- Бешкетнику...

Клавдій:

Чимсь бздить у кабінеті,

неначє хтось насрав нечістоплотно?

Відкрийте хвортку, хами, щоб пробзділось!

Підскочивши, два хама в косоворотках і пілотках швиденько відкривають хвортку і в неї в ту же мить влітає Привид.

Привид:

Ага, падлюки!

Всім скидать штани і стати раком!

Щас піздець вам буде,

зливайте воду, йобані масони,

чі як вас там.

Клавдій, Маргарита і хами швидко виконують накази Привида, якій дико регочє і літає по кабінєту.

Клавдій:

Мій Привиде, ніякої хуйні

не робим ми.

Ко всім жидомасонам

іспитуємо злобу і ненависть

і каждий день національні гімни

на балалайці хором ісполняєм.

Бояться нас жиди та басурмани,

престіж крєпчаєт, моцно возрастаєт

дєнь ото дня процент жиров у маслі.

Довольні хами, ситі в їх єбала.

Гораздо меньше стало підорасів,

єбошать всі вони, як папа Карло,

на хімії в Черкасах.

Лісбіянкі - усі на Соловках.

Входить Гамлєт. Він в жопу п'яний. В одній руці у його дрючок, у другій шампанськє.

Привид:

- Дивись, мій сину, це - жидомасони.

Ти за****яч дрючком їм по печінці,

потом мєні доложиш.

Шо не ясно?

Гамлєт:

Папаша, всьо в лучшем відє,

нє волнуйтєсь.

Гамлєт ****ить усєх дрючком: ****ячить герба з ведмедем, потім заливає шампанськоє в рояль і шпроти запускає туди ж. І по роялю ****ить дрючком. Рояль гуде.

Привид:

Мій сину, то рояль, а не жиди,

його не надо ****ить.

За валюту його я купував.

Гамлєт:

Єбав я і рояль, і валюту і всіх жидів.

Гамлєт ****ить Привида дрючком. Привид падає. а полу лежать трупи, попижджені Гамлєтом. В роялі тихо плавають шпроти. Входить Зігмунд Фрейд. Його окуляри таємничо блищать у темноті.

Гамлєт (потроху починає тверезити):

Ітогі подвєдьом.

У****ив тата. І мамку

за****ячив з рідним дядьком.

По****ив мєбєль ценную,

герба національного хуйнув.

Усюди смерть, розруха.

Не буду більше пити я, хоч, правда,

яка розумная цьому альтернатіва?

Піздець всєм сподіванням.

Ех, ***ська Данія....

Гамлєт рве на собі товстовку і тихо грає музика, приємний голос співає “Яблучко”. Зігмунд Фрейд підходить до Гамлєта, колить його у сраку шприцем і уводить до божевільного дому.

На сцені з'являються семеро матросів в жахливих чорних бушлатах. Пісня “Яблучко” переможно шириться. Під веселі звуки “Яблучка” матроси мовчки, відчайдушно, відбивають чєчотку.

Завіса.